ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Вступ. Світова економічна криза, що розпочалася у 2008р. висвітлила всі проблемні моменти попередження, раннього виявлення, протидії кризовим ситуаціям та забезпечення фінансової стабільності; зумовила необхідність в переосмисленні багатьох фундаментальних положень світової економічної системи. 
Вченими різних країн протягом тривалого часу проводяться дослідження природи циклічності і способів подолання криз у розвитку економічних систем. Серед останніх робіт варто виділити роботу вчених Шелудька Н.М. та Шкляра А.І. [10], яка присвячена питанню настання фінансової кризи на ринках, що розвиваються. Предтечі фінансових криз досліджував Барановський О.І. [1], наслідки кризи для України – Б.Данилишин [2]. Однак, незважаючи на численні дослідження, відсутні універсальні моделі запобігання економічним кризам, тому й існує потреба в подальших дослідженнях в цій сфері. 
Постановка задачі. Зважаючи на виявлені проблеми, у статті поставлені завдання розкрити сутність економічної кризи та дослідити теоретико-методологічні аспекти такого явища, як світова економічна криза.  
Основний зміст та обґрунтування отриманих наукових результатів. Світова економічна криза виступає як крайня форма прояву розбалансування руху реального і фіктивного капіталів. Таке розбалансування в сучасних умовах виражається в домінуванні спекулятивних трансакцій, перекредитуванні економіки, розривах між суб'єктивними оцінками ринкової ціни компаній і їх обґрунтованою ринковою вартістю і т.ін. Вказані процеси характерні як для розвинених країн, так і для ринків, що розвиваються, хоч і виявляються в специфічних формах.
Поняття кризи застосовується до будь-якого різкого переходу, до усіх змін, що сприймаються людьми як порушення безперервності [8]. З огляду на це, визначення поняття світової економічної кризи є наступним – це зміна, або порушення організаційної форми комплексу існуючих економічних зв’язків. Хоча таке визначення саме по собі не дає повного уявлення про економічні кризи, однак, з нього витікає одна важлива характеристика поняття «криза» – її неминучість. 
Дослідження визначення економічної кризи в його класичній інтерпретації дає можливість характеризувати економічне поняття кризи, що сформувалося у той час, як небажаної і драматичної фази в ринковій економічній системі, що характеризується коливаннями, негативними явищами, перешкодами.
Одне з перших ґрунтовних дослідження поняття криза можна прослідкувати у працях К.Маркса, де зустрічається кілька визначень даного поняття, кожне з яких розкриває один з аспектів цього складного й багатогранного явища економіки [4]: 
1. Криза є моментом порушення або перерви процесу відтворення. 
2. Криза – вихідний пункт для великих нових вкладень капіталу, що більшою або меншою мірою створює нову матеріальну базу для наступного економічного циклу. 
3. Криза – момент тимчасового насильницького руйнування існуючих у ринковій економіці протиріч, насильницького «вибуху», що на якийсь час відновлює порушену в економіці рівновагу. 
4. Криза – спосіб насильницького здійснення єдності фаз процесу виробництва, що відокремилися й стали самостійними по відношенню один до одного 
5. Криза є насильницьким відновленням моментів, що стали самостійними, і насильницьким перетворенням в щось самостійне таких моментів, які власне кажучи становлять щось єдине.
6. Криза – форма вирівнювання. 
Якщо звести всі наведені вище визначення до одного, то можна зробити висновок, що криза визначається як хворобливий перехідний стан економіки, у якому представлена діалектична єдність межі й стимулу економічного розвитку.
Вивчати поняття «криза» необхідно, на нашу думку, виходячи з концепції діалектичного розвитку суспільства, відповідно до якої економічний розвиток суспільства відбувається за законами діалектики: поступово й стрибкоподібно.
Економічні кризи є розривом поступовості, стрибком. Разом з тим даний розрив поступовості (момент дискретності) знаменується спадкоємністю. З огляду на це, економічні кризи тільки на якийсь час вирішують протиріччя, що нагромадилися в економіці. 
Якщо провести паралель із економічними кризами, момент занепокоєння проглядається у фазі кризи, момент заперечення – у депресії, зміни – у пожвавленні, перетворення в інше – у підйомі. 
Сучасні трактування економічної кризи відзначають дане явище як: фазу ділового циклу; нижчу точку економічного розвитку, яка характеризується різким падінням ринкової кон'юнктури; дестабілізацією національної економіки, посиленням диспропорцій в суспільному відтворенні. 
Ряд авторів використовує термін «криза» в ширшому сенсі цього слова (наприклад, ставлячи знак рівності між відмінними один від одного фазами економічного циклу – кризою і депресією). Для уникнення подібних ситуацій дамо чітке визначення досліджуваних категорій. 
Поняття «економічної кризи», згідно сучасних теоретичних поглядів на дане явище, пов’язане з поняттям «економічного циклу». Економічний цикл – це коливальна зміна основних макроекономічних показників (національного продукту, доходу, зайнятості і ін.), що характеризується значним збільшенням або зменшенням ділової активності в більшості секторів економіки [9].
Під циклічним рухом слід розуміти, однак, не лише те, що підвищувальна і знижувальна тенденції, враз розпочавшись, не діють безкінечно в одному й тому ж напрямку і що, кінець-кінцем, вони змінюють його на протилежний. Слід усвідомлювати й те, що існує помітна регулярність в чергуванні і тривалості підвищувальних і знижувальних тенденцій 7. 
Найбільш складний і суперечливий елемент в динаміці будь-якої системи – фаза кризи, яка завершується або переходом системи в якісно новий стан (криза зростання), або її загибеллю і заміною іншою системою (криза розпаду)» [11]. 
Криза переживає кілька прихованих стадій розвитку:
 латентний період, коли назрівають передумови кризових явищ;
 період обвалу, стрімкого загострення протиріч, різкого погіршення всіх показників динаміки;
 період пом’якшення кризи, створення передумов для її подолання, переходу до фази депресії.
В цьому сенсі також доцільно класифікувати кризи за рядом підстав для їх виникнення 3:
 за об’єктами, в яких діє закономірність циклічного розвитку, слід виділити кризи в суспільстві – економічні, соціальні, політичні і т.п.;
 за своїм характером кризи можуть передувати новому етапові в розвитку системи, або її розпаду, і діяти незалежно від інших криз – або співпадати і взаємодіяти з ними, що викликає резонансний ефект;
 за довжиною кризи класифікують як короткострокові, середньострокові, та довгострокові.
Існує загальноприйнята думка, що криза визначається як часовий період, коли відбувається падіння основних макроекономічних показників протягом трьох і більш суміжних кварталів. Якщо зниження займає менший термін, то дані кризові явища розцінюються як рецесія. 
Основним критерієм класифікації криз є рівень і просторовий масштаб їх дії. Згідно даної класифікації, виділяють наступні різновиди економічних криз [3]: 
 мікрокризи (окремі підприємства і виробничі кластери); 
 мезокризи (адміністративні райони і галузі національного господарства); 
 макрокризи (окремі країни і галузі світового господарства); 
 міжнародні (регіональні, світові (глобальні), міжгалузеві). 
Світові економічні кризи є вищою стадією розвитку міжнародних криз. Значення поняття «світова економічна криза» змінювалось в ході історичного процесу розвитку світового господарства. Так, в середині 1930-х рр. радянський економіст Є.С. Варга в книзі «Світові економічні кризи» запропонував наступне визначення: «Світові економічні кризи – це кризи перевиробництва, що одночасно охоплюють вирішальні, найбільш економічно високорозвинуті країни» [5]. 
Аж до середини XX ст. дане визначення достатньо точно характеризувало кризові явища світового масштабу. У другій половині XX ст. у системі світового господарства відбулися серйозні структурні зміни, в т.ч. просторові, що привели до того, що воно перестало відповідати дійсності. В даний час під світовими економічними кризами слід розуміти кризові явища, що торкнулися декількох країн і істотно вплинули на розвиток світового господарства. 
Ряд авторів після Азійської кризи 1998-1999рр. [6] акцентували увагу на трактуванні сучасної кризи як явища, що спростовує тезу про наростання глобального характеру світової економіки, оскільки причиною криз перестали бути катастрофи на фінансових ринках однієї або декількох провідних країн, за якою слідував би спад виробництва в західному світі і загальне погіршення кон'юнктури; вогнища кризи розташовані на периферії постіндустріального світу і навіть за його межами; світові за своїми масштабами господарські кризи стають достатньо чітко регіоналізованими; хвилі кризи вражають ті центри економіки, які, згідно розрахункам аналітиків, могли стати основними «полюсами зростання» світової економіки, розташованими за межами постіндустріального світу.
На нашу думку, вище наведене твердження на даний час втратило свою актуальність, оскільки світова економічна криза, що розпочалась в 2008 р. носить зовсім інший характер.
Між вченими-економістами на даний час не припиняються дискусії про природу й сутність економічних криз, їх причини, механізми циклічного руху ринкової економіки, заходи щодо пом'якшення кризових процесів. 
Як і раніше залишається дискусійним питання про неминучість криз або можливості безкризисного розвитку економіки, коли криза розглядається як випадок неефективного функціонування саморегулюючого ринкового механізму. Однак циклічність економічного розвитку ринкової економіки, присутність постійно діючих причин коливань економічної активності визнається прихильниками всіх точок зору. 
Висновки. Спираючись на результати досліджень вчених, можна говорити про можливість передбачення економічних криз із застосуванням теорії економічних циклів. Але таке прогнозування, в першу чергу з огляду на можливість передбачення масштабів поширення, глибини дії кризи, є досить приблизним, оскільки час імовірного настання кризи вимірюється в цьому випадку щонайменше кількома роками. До того ж державне регулювання здатне частково згладжувати короткострокові циклічні коливання, а тому до теорії циклів додаються певні «коригуючі» чинники, що в свою чергу частково знижує точність прогнозування. 
Таким чином, кризи є природною складовою економічного розвитку суспільства. Регулярні, закономірно повторювані кризи є обов’язковою фазою циклічного розвитку будь-якої системи. Вони починаються тоді, коли потенціал прогресу головних елементів превалюючої системи вже в основному вичерпаний і в той же час народилися і починають боротьбу за існування елементи нової системи. 
З огляду на це, кризи слід розглядати не лише як чинник, що створює суттєві проблеми економіки, але і як цілком обґрунтоване прогресивне явище, що виконує наступні функції:
 послаблення і усунення застарілих елементів пануючої, але тієї, що вже вичерпала свій потенціал, економічної системи;
 розчищення можливостей ствердження елементів нової системи;
 випробування і передача до нової системи елементів, що акумулюються і переходять в майбутнє.
Як бачимо, таке явище, як економічна криза є настільки складним, що навіть за сучасного стану науки практично не вдалося створити універсальну теорію, що його пояснює, яка б діяла у всі часи і на всіх його етапах реалізації. 

Список літератури
1. Барановський О.І. Предтечі фінансових криз [Текст] / О.І Барановський // Фінанси України. – 2009. - №3. - С.3-21.
2. Данилишин Б. Економіка України: життя після кризи? [Текст] / Б.Данилишин// Дзеркало тижня. – 2009. - №1.
3. Мазуренко В.І. Типи сучасних фінансових криз [Текст] / В.І. Мазуренко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2004. – Вип. 29–30.
4. Маркс К. и Энгельс Ф.Проблема кризисов. Разрушение капитала при кризисе. [Текст] /К. Маркс, Ф.Энгельс, 2-е изд. - М.: Госполитиздат, 1963. - Т. 26. Ч. II. С. 549.
5. Мировые экономические кризисы [Текст] / Под общ. ред. Е. Варга, т. 1, М., 1937.
6. Монтес М.Ф., Попов В.В. “Азиатский вирус” или “голландская болезнь”? Теория и история валютных кризисов в России и других странах: Пер с англ. [Текст] / М.Ф. Монтес, В.В. Попов, 2-е изд. – М.: Дело, 2000. – 136 с.
7. Островская Е. Рыночная система воспроизводства: развитие и неравномерность [Текст] / Е. Островская// МЭиМО, 2001. – №3. – С. 15-22.
8. Рудый К.В. Финансовые кризисы: теория, история, политика. [Текст] / К.В. Рудый, М.: Новое знание, 2003.-399с.
9. Харрод Р. Экономические циклы и национальный доход [Текст] / Р. Харрод, Ч. 1-11-М.: ОАО -Издательство экономика, 1997,230с. 
10. Шелудько Н.М., Шкляр А.І. Фінансові кризи на ринках, що розвиваються: теоретичні й емпіричні аспекти аналізу [Текст] / Н.М. Шелудько, А.І.Шкляр // Фінанси України. – 2009. - № 2. - С.3-21.
11. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. [Текст] / Ю.В. Яковец, М.: Экономика, 2001.—346с.