Вдосконалення стимулювання експорту: страхові аспекти

 

На сьогодні до базових пріоритетів зовнішньоекономічної політики України належать посилення конкурентного становища товарів українського виробництва на світових ринках, збільшення експорту в кількісному виразі та покращення його структури. З огляду на те, що у зазначеній сфері існує ряд невирішених проблем, постає питання створення ефективної системи стимулювання експорту.

Зазначені питання вивчаються як вітчизняними, так і закордонними науковцями. Зокрема, в працях М. Кравченка розкрито суть фінансування зовнішньоекономічної діяльності: кредитування експортних операцій та їх страхування [2]. Розглядаючи експортно-імпортну діяльність України О.С.Шнипко зосереджує свою увагу на аналізі зарубіжного досвіду фінансового стимулювання і кредитування експорту [3]. Проте у даних авторів немає конкретно розробленого механізму стимулювання експорту завдяки системи страхової підтримки.

У зв’язку з вище викладеним, у статті поставлені такі завдання:

розкрити суть стимулювання експорту;

проаналізувати стимулювання експорту в Україні через страхування експортних кредитів;

запропонувати механізми його вдосконалення.

Наукове дослідження проблеми стимулювання експорту має складну історію, що призвело до певних розбіжностей у визначенні його поняття, видів, завдань та інструментів. Ще в 1908р. австрійський вчений Юлій Вільгельм розглядав стимулювання експорту, як соціальну політику, успішне проведення якої є рівноцінним з підвищенням рівня життя населення, а отже, з економічним зростанням [4]. По-іншому до цього поняття підходить німецький вчений Г.Вілінський, який розглядає стимулювання експорту як сукупність заходів, котрі надають окремим експортерам стимул до підвищення їхнього експортного обороту [5]. Недоліком цього підходу виступає те, що тут стратегія зовнішньоекономічного розвитку країни, її експортоорієнтація відступає на другий план. Крім того, тут метою стимулювання вказується підвищення експортного обороту експортерів, але кінцевий результат, що буде досягнуто за допомогою даної політики, не зазначається.

На основі викладеного вважаємо, що стимулювання експорту – це сукупність інструментів та заходів переважно державного характеру, які внутрішньо спонукають до збільшення збуту вітчизняних товарів і послуг на іноземних ринках з метою підвищення життєвого рівня населення всередині країни.

Стимулювання експорту може здійснюватися за допомогою різних тактичних заходів. У даній статті зупинимося на такому фінансово-кредитному інструменті стимулювання як страхування експортних кредитів.

На сьогоднішній момент в Україні ще не реалізується такий напрямок стимулювання зовнішньоекономічної діяльності як державне страхування експортних кредитів від комерційних та політичних ризиків.

Це призводить до таких недоліків:

1) створюються несприятливі умови одержання кредитів, що ускладнює його одержання;

2) експортеру важче отримати кредити, через високу імовірність невиконання контракту;

3) низька мотивація експортерів і боязнь брати кредити;

4) проводячи страхування в комерційних установах, експортер сплачує значні страхові суми, що не стимулює його здійснювати експортні операції.

Крім того, необхідність створення системи страхування експортних кредитів обґрунтована ще й тим, що українські банки вже сьогодні мають надлишкові кредитні ресурси, які не надаються вітчизняним підприємствам через відсутність державної системи страхування політичних та довгострокових комерційних ризиків. Саме страхування кредитів є однією з передумов ефективного стимулювання експорту, оскільки полегшить доступ підприємств до різного роду кредитів: наявність страхового поліса, що покриває експортну торгівлю, сприятиме видачі кредиту банком, оскільки захищає як експортера, так і банк.

Страхування експортних кредитів повинно ґрунтуватися на таких принципах:

1) воно не повинно мати на меті отримання прибутку, оскільки він буде очікуватися в кінцевій ланці, тобто у підприємства-експортера;

2) страхування повинно захищати експортерів від втрат, пов’язаних з комерційними та політичними ризиками – це створить сприятливі умови для їх діяльності;

3) в першу чергу необхідно страхувати кредити під експорт продукції з високим ступенем переробки та готових виробів;

4) страхування повинно відповідати міжнародних правилам і нормам.

Для запровадження системи страхування експортних кредитів пропонується створити Українське агентство страхування експорту. Можливі різні варіанти його створення. Дане агентство може бути:

підрозділом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції;

установою без статутного фонду;

акціонерним товариством зі статутним фондом, контрольний пакет акцій якого належав би державі.

Кожен з цих варіантів має свої переваги і недоліки. Перевагою першого варіанту є те, що його реалізація буде здійснюватися з мінімумом додаткових ресурсів, оскільки створюється в рамках діючого Міністерства шляхом проведення реорганізації. Це забезпечить економію затрат на залучення трудових ресурсів, оскільки управлінський персонал буде складатися з працівників Міністерства, які мають практичний досвід реалізації політики ефективного стимулювання експорту. Недоліком такого утворення є те, що важко буде залучати кошти приватних підприємств чи організацій, оскільки у них низький рівень довіри до державних установ. Крім того перешопочатково тут не ставиться за мету одержання прибутку.

Принципи функціонування установ без статутних фондів передбачають, що за рахунок страхових премій формуються резервні фонди для покриття страхових відшкодувань, кошти для кредитування надаються з бюджету, а статутний фонд заміняє державна гарантія зобов’язань установи. Хоча така система застосовується у ряді країн світу, вважаємо, що для України вона є неприйнятною, оскільки як і попередня, унеможливлює залучення приватних інвесторів.

Акціонерне товариство є установою зі статутним фондом. Його перевагою є те, що у статутний фонд можна залучати кошти приватних інвесторів, залишаючи контрольний пакет акцій державі. Недоліки полягають у тому, що необхідно створювати абсолютно нову структуру, а це вимагає значних коштів і унеможливлює використання вже існуючих управлінських ланок.

Проаналізувавши можливі варіанти створення організаційної структури, яка б займалася страхуванням експортних кредитів, дійшли висновку, що Українське агентство страхування експорту необхідно створити у формі акціонерного товариства, контрольний пакет акцій якого належав би державі. Змішана форма власності буде більше стимулювати установу ефективно працювати. А поєднання в одній установі функцій кредитування і страхування експорту дозволить ефективно перерозподіляти кошти: суми від сплачених страхових премій можна буде частково використовувати на кредитування.

Першопочатковий статутний фонд Агентства, на нашу думку, повинен скласти в еквіваленті не менше 15 млн.дол.США. Такого висновку ми дійшли, проаналізувавши світову практику. Так, у Словенії розміри першопочаткового установчого капіталу національного страхувальника експортних кредитів становив 36 млн.дол.США, у Польщі та Угорщині – по 13 млн.дол.США, у Чехії – 14,5 млн.дол.США, а у Бразилії – 1,5 млрд.дол.США [1]. При неможливості виділення такої суми, необхідно врахувати, що створення національного страховика передбачає розмір його мінімального статутного фонду відповідно до Закону України „Про страхування” у еквіваленті 1 млн. євро.

У зв’язку з цим в разі необхідності в державному бюджеті на кожен рік окремим рядком слід було би закладати кошти на фінансування цієї установи. Розрахунок необхідної суми проведемо з врахуванням міжнародного досвіду. Так, у країнах ОЕСР страхування експортних кредитів покриває в середньому до 3% обсягів щорічного експорту. В цей же час, перевага у страхуванні експорту надаватиметься експортерам високотехнологічної продукції та готовою продукції. Середній щорічний експорт машин та устаткування, транспортних засобів, приладів та промислових виробів становить 3804,7 млн.дол.США. Враховуючи необхідну межу страхування у 3% (виходячи з досвіду країн ОЕСР), необхідна сума фінансування цієї діяльності складатиме 114,1 млн.дол.США. або біля 605 млн.грн. Зазначену суму необхідно закласти в державному бюджеті України.

До функцій згаданого Агентства можна віднести:

1) страхування експортних кредитів, наданих банками-кредиторами українським експортерам, від комерційних та некомерційних ризиків для забезпечення відшкодування у разі невиконання українськими експортерами зобов'язань за кредитами, наданими їм для забезпечення постачання товарів відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) або на стадії виробничого циклу для забезпечення виробництва продукції за зовнішньоекономічним договором (контрактом);

2) страхування українських експортерів від комерційних та некомерційних ризиків для забезпечення відшкодування у разі невиконання іноземним покупцем зобов'язань за зовнішньоекономічним договором (контрактом), за яким не передбачено стовідсоткової попередньої оплати;

3) страхування експортних кредитів від комерційних та некомерційних ризиків для забезпечення відшкодування у разі невиконання іноземним покупцем зобов'язань за кредитами (кредитними лініями), наданими йому під зобов'язання закупівлі ним товарів українських експортерів;

4) надання гарантійних зобов'язань у відношенні кредитних ресурсів, необхідних для забезпечення оборотними коштами експортоорієнтованих галузей. Пропонуємо наступну градацію гарантій: 50 % від вартості — при виробництві експортної продукції, що не має аналогів; 40 % — при виробництві й експорті продукції обробної промисловості.

Страхові премії, які сплачуватимуть експортери, слід встановлювати в індивідуальному порядку, в залежності від суми кредиту, терміну, країни експорту та галузі виробництва підприємства-експортера.

Щоб страхування експортних кредитів було ефективним, необхідно визначити: види ризиків, які будуть страхуватися; можливі втрати агентства від ризику та механізм страхування.

Можливі втрати агентства будуть компенсуватися з державного бюджету, що зробить його одним з найнадійніших страховиків країни.

Від створення Українського агентства страхування експорту підприємства отримають такі переваги:

здатність пропонувати сприятливіші умови оплати для клієнтів;

можливість вільнішого доступу до ринку оборотного капіталу;

зменшення потреби кредитного забезпечення з боку інших банківських установ;

захист від ризику фінансових втрат.

Отже, страхування експортних кредитів є важливим інструментом стимулювання експорту. Та на жаль, зараз в Україні воно не використовується, що й обумовило необхідність розробки вдосконаленого механізму стимулювання експорту з використанням страхування. Завдяки реалізації цих пропозицій можна очікувати суттєве зростання обсягу українського експорту та покращення його структури.

Звичайно, викладеним у статті матеріалом не вичерпується сутність досліджуваних проблем. У подальших дослідженнях варто детальніше розглянути можливості формування грошових фондів для реалізації пільгового страхування експортних кредитів.

Література

1. Архипов А.П, Прокопович О.П. О страхование рисков внешнеторговой деятельности // Финансы, 2004. – № 2; С. 35-39

2. Кравченко М.И. Некоторые аспекты финансирования внешнеэкономической деятельности // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Донецкий государственный университет. – ООО „Лебедь”, КЛ „Регион”, Донецк – 1998. - С. 149-151

3. Шнипко О.С. Експортно-імпортна-політика в умовах глобалізації // Фінанси України.- 2002. - №5.- С.9-19

4. Meyer Cristian. Exportforderungspolitik in Osterreich, Bohlau Verlag, Wien, 1991, S.1

5. Wilitzki G. Funktionelle Ausfuhrforderung, Diss. Berlin, 1963, S.13

Друкована версія: Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Економіка. – 2005. – №18. – С.87-90