Граючи, можна програти життя!

Хоча в Україні діє Закон «Про заборону ігрового бізнесу», це не означає, що він зник раз і назавжди. Насправді ж відбулася лише зміна вивіски, а ігрові автомати з вулиць перекочували під прикриття так званих інтерактивних клубів. Наш обласний центр – не виняток. Отож у кожного підлітка, а власне про цю категорію йтиме мова у даній публікації, є усі шанси потрапити на гачок ігроманії і захворіти на одну з найпоширеніших та тайпідступніших хвороб сучасності – лудоманію. Це захворювання належить до психічних розладів, які можуть призвести до катастрофічних і безповоротних наслідків. Адже нерідко людина єдиним виходом із скрутної ситуації, що її спричинила ігроманія, бачить самогубство.

За даними психіатрів, кожна десята людина, яка спробувала пограти і при цьому щось виграла, переживає ейфорію удачі і з часом стає патологічно залежною від гри. За найскромнішими підрахунками, сьогодні в Україні є понад мільйон людей з діагнозом «лудоманія». Цей факт змушує серйозно замислитися. Тим паче, що людина, яка пристрастилася до азартних ігор, чи це карткові ігри, чи тоталізатори, чи ігрові автомати або лотереї тощо, має здатність «інфікувати» інших. Відчувши себе переможцем в азартних іграх, вона з радістю готова поділитися своїми «успіхами» з іншими. А ті думають: «Дійсно, а чому б і собі не спробувати?». Однак при цьому забувають, що набута пристрасть до гри майже не лікується. Це як сильнодіючий наркотик, залежності від якого позбутися надзвичайно складно.
Особливу тривогу викликає той факт, що понад 50 відсотків постійних клієнтів ігрових клубів є підлітки. Діти по декілька годин на день просиджують у цих сумнівних закладах і просаджують батьківські гроші або ж узагалі – вкрадені. Що змушує їх до цього? Хто ризикує стати залежним від азартних ігор?

 

Азартні ігри приваблюють дітей можливістю поринути у світ, позбавлений буденності, повсякденних навантажень, страхів, переживань... Реальність видається їм сірою і важкою. А в ігровому залі вони почувають себе наче у райдужному казковому світі: теплому, затишному, комфортному. Тут завжди можна відчути екстрім, гострий драйв перемоги. Навіть поразка, і та сприймається по-особливому. Пристрасть до ігроманії починається із звичайного інтересу, який непомітно і дуже швидко переростає у залежність.
Схильність до лудоманії може закладатися ще у ранньому дитинстві, якщо дитина звикає до дорослих, які грають у карти на гроші. Або раптово, якщо вона стає свідком чи можливо навіть випадковим власником великого виграшу.
Тому батьки повинні постійно цікавитися життям своєї дитини, її моральним і душевним станом. Якщо дитина стала дратівливою, втомленою, пасивною, байдужою до подій у сім’ї та навколишнього світу, треба бити на сполох, аби своєчасно вирвати ддитину з лабет небезпечного захворювання ігроманією. Треба завжди мати на увазі, що ризик стати залежним від азартних ігор посилюється через проблеми у сім’ї, особливості характеру та вплив рідних, близьких і друзів.


Не програй життя!

Власне під таким гаслом у приміщенні ЗОШ №24 відбувся «круглий стіл», організований Тернопільською обласною організацією «Фонд соціально-економічних ініціатив», який очолює відома громадська діячка та науковець Леся Колінець. У заході взяли участь представник інформаційно методичного центру міського управління освіти і науки Зіновій Личук, головний спеціаліст відділу соціально-правового захисту служби у справах неповнолітніх та дітей Катерина Романова, психологи та педагоги тернопільських шкіл, а такош учні старших класів.

Леся Колінець зокрема зазначила, що його метою є попередження розвитку ігроманії серед дітей та підлітків, оскільки ця категорія суспільства є найбільш вразливою і найлегше піддається негативному впливу. Також повідомила, що саме цей «круглий стіл» є початком довготривалої акії під назвою « Не програй життя!». У рамках акції буде проведено цілий ряд інших профілактичних заходів, у тому числі зустрічей з школярами, студентами, випускатимуться матеріали, які роз’яснюватимуть небезпечність ігроманії і зменшуватимуть потяг молоді до азартних ігор.
Про небезпеку ігроманії говорили також Зіновій Личук, Катерина Романова. Тетяна Придача та Олександра Ніздрань. Шкільні психологи теж не залишилися осторонь обговорення цієї важливої теми. Вони розповіли, з якими проблемами доводиться стикатися у повсякденній психологічній практиці в плані налагодження контакту з батьками дітей, які мають проблеми з навчанням та шкільною дисципліною. Адже саме вони найбільш схильні піддаватися впливу негативних явищ, у тому числі ігроманії. Отож, головне завдання школи та громадськості, не дати їм можливості скотитися у прірву залежності від цього небезпечного заняття. А тим, хто опинився на межі, допомогти позбавитися примарних ілюзій шляхом азартних ігор вирішити наболілу проблему, поліпшити своє матеріальне становище чи просто вгамувати потребу у гострих емоційних переживаннях.

Любов ГАДОМСЬКА, "Тернопіль вечірній"